В одній колисці всі
Над прірвою безодні...
Для слова я – носій,-
Приніс цей скарб сьогодні.
Про славу не кажіть,
Вона – лише для Бога,
Мені ж моє лишіть,-
Це правда – все від Нього.
Мені від Бога дар
І слово, що долає
Цей простір, повний чар
І в серці осідає
Бо місце у нім є,
Як в скриньці, у поштовій..
Там аркуша в нім жде
І вірш виходить новий.
Про що там оповім -
В житті зустріли може;
За те, що дано їм, -
Прийми подяку Боже.
Бо я лиш інструмент,
Хоч маю свою душу,
В житті у цей момент
Роблю я те, що мушу.

17.05.2002 р., м. Київ.