З Божої ласки Вчительці Кравчук Діні Іванівні.
Велелюддям місто розцвіта,
Вдаль віків мандрує разом з нами;
А за ним вдогін мої літа
Із дитинства, де не стало мами.
Де сніги байдужості лягли
І взялися льодом стежки долі...
Тож спасибі тим, хто помогли
Не упасти у холоднім полі.
Вам спасибі мудрі вчителі,
Що любов’ю ви мене зігріли,
Що зміцняли крила ще малі,-
Готували душу, щоб злетіла
Над землею, де в снігах рови,
Де так важко, як не знаєш броду;
Щоб знайшла в буянні острови,
Що не знають холоду і льоду.
Де душа співає повсякчас,
Де їй легко твориться без міри...
Щоб там бути - кожен мріє з нас,
Та не досягнути те без віри.

Як у вирі зупинити біг
І між трави... ні - не збитим впасти, -
А щасливим повалитись з ніг:
Йде весна… обійми повні рясту!

15.11.2002 р., м. Київ.