Вадиму Скуратівському.

Відгомоніла твоя нива
І з неба спущено вже серп,
Щоб вижати духовне жниво,
Яке вкарбують у твій герб.
В якому думи і страждання,
І небайдужості вогонь...
Це вибраним із люду дано,
Хто не стоїть десь осторонь.
У час смертельної зневіри
Даються лицарі з небес
Що мають Духа, сил без міри,
Щоб з вірою народ воскрес.
Бо дух, мов кремінь - не згорає,
Із нього попіл лиш стряхнуть...
Той набуває, хто долає;
Мов Фенікс з попелу встають.
Набуте лицарство по праву
І шлях твій світить маяком,
Щоб не згубилася держава,
Коли любов у ній закон.

26.12.2005 р., м. Київ.