День народження... жіночий,
Ви красиві. Все як слід.
Запитання мене точить:
Скільки Вам насправді літ?
Ні, не стану я гадати,
Ваші очі – цілий світ
І в словах не передати,
Що я бачу первоцвіт.
Бо краса притягне очі,
Компліментів через край.
Приєднатись до них хочу
Дай їй щастя, Боже, дай!
Згоден з тим, що побажали,
А від себе я додам:
Щоб як жінку поважали,
Душу й ніжність цінували,
Наче квітку Вас плекали.
Ви повірте цим словам.

м. Київ.

Дивись як храми скрізь будують,
Звучать слова про Божий перст,
До стін і дах гуртом монтують,
Прикрасою їм буде хрест.
Чи вподобає ваші храми
Господь, як небо – дім Йому?
Чи буде ВІН в дорозі з вами,
Вести вас у стовпі вогню
Через зневоднені пустелі,
Давати хліб небесний там,
Поїти в ній водою з скелі,
Як без любові ви і Храм.
Як в нім нема покори СЛОВУ
На благо звернене до нас,
Людські ж слова , як мудрість нову,
Поставлять вище Божих фраз.
Як прийде ВІН до вас у гості,
А ви й шкуринки не дасте
І серце ваше повне злості,
Не дріжджах зверхність в нім росте.
Чи прийде ВІН? – Того не знаю,
Хоч припустити можу: - Ні!
Не принесе блаженства раю
І не окрилить у вогні,
Щоб серце радістю співало,
Подякою, мов сад цвіло...
Якщо не це воно бажало?
То що ж тоді у нім було!

16.07.03 р., м. Київ.

Для одного, чи всім,
Нот: від “До” і до “Сі”
І обмежена кількість октав;
Звеш на бій і на мир
Мій таємний кумир,
Я у себе про тебе питав:
Як з’являєшся ти?
Що за сила в тобі?
І з яких ти приходиш снів?
Чи з журчання води
Полохливих струмків,
Що прокинулись по весні.
Чи із співу птахів -
Соловейка в гаю?
Я послухав – приємно мені;
Чи із шуму гілля,
Що мені промовля:
Лиш вона не обмане. Ні!...
Може сила в тобі
Від пустинних вітрів,
Бо ніхто не зупинить їх.
Простір там, аж до хмар,
Завиває бархан,
Плаче – тужить у снах своїх.
Хто назвав тебе так?
В ній напір і в ній такт,
В ній прихована сила небес,
Схоже в ній таїна
З мов цілющих вона,
Лиш звучиш – і я знову воскрес.
Ти від світу мене
Забереш... І мине
Біль за зраду. І відчай зника.
Ти повільна й стрімка
Звуків чистих ріка
Й незбагненна, як вись... - Музика!

18-19.01.1998 р., м. Київ.

Для чого пишуться листи?
Не лиш, щоб слово написати,
Приємну мить, а може втрати
Для інших закарбуєш ти.
Потреба в слові завше буде
Ми, люди, живемо лиш мить;
Буває пам’ять що й забуде, -
Писемне зможе відновить.
Кому ми пишемо листи?
Кому ми віримо – відверто
Полине світом у конверті:
Не забувай про мене ти!
Це наше друге спілкування,
Як відстань розділяє нас;
Пора приходить прощаванням
І зустрічам приходить час.
Чому читаємо листи
Коханих, любих, серцю близьких,
Схиливши голови так низько
Надвечір, в пору темноти.
У пору сотень мегаватів,
Що сліплять нас і душі наші
По почерку нам треба взнати:
Чи гірко пити з долі-чаші.
Чому ж не пишуться листи?
Чекають вдома їх і в морі
Та на заваді сила волі,
Що вже заснула. Розбуди!
Вставай же, годі тобі спати,
Бо час іде і під дощем
Чекає вістки стара мати
Й вікно, устелене плющем!

14-17.11.94 р., м. Київ.