З тих берегів...
Грабовому Сергію Ю.

Із тих земель, де ранок в сонця просе:
Зійди над нами диво золоте,
Щоб забуяли в барвах тихі роси...
Я шлю привіт, як час ще не змете

З тих берегів, що ти колись покинув –
У пошуках щасливого життя;
І птахом у незвіданість поринув...
В супутники узявши ті місця

Де набирався досвіду і сили,
Де пив джерельні води чистоти,
Де в спокої від прадідів могили
І Бог беріг, щоб ти тут міг зрости.

Хай береже і нині в тому краї,
Хай рід і дім добром благословить...
Я йду по росам, сонце в небі грає
І серцем ловлю в барвах дивну мить!

21.02.2006 р., м. Київ.

І злине дух... у таїнстві прийде,
І тихо стане при твоєму серці;
Відкриє те, що не знайдеш ніде,
Що не побачиш, звуком не озветься.

Що за туманом серед днів стоїть,
До чого людство тягнеться і пнеться
Впродовж йому відведених століть;
Чим збагатити прагнуть своє серце.

І явить в світлі образи ясні,
І досконалі, з магією дива,
Народяться вам вірші і пісні,
Видінь полотна, що не знала нива.

І з ним торкнешся вічності буття,
Наповнять душу враження, мов злива;
В усій красі озвучене життя,
Щоб тим душа повік була щаслива!

18.10.2005 р., м. Київ.

Із висоти дарованих років
В минуле гляну, межі часу стерши, -
Там бачу хлопчика, якому все уперше;
Він враження збирає для віків.

Бо його серце має дивний хист
Щоб нахилитись до трави і квітки
І чути те, що скажуть тихі свідки
Збагнути хоче серцем тайни зміст.

Той хлопчик набирався від краси,
Що небеса для нього відкривали;
І думи його серцю дарували…
Яку ціну за думи ти даси?

Він забере ті думи у похід
І берегтиме їх подібно злоту,
А іскра Божа полум’я дасть ґноту, -
І стане зримим серця його світ.

Збагнути диво прийдуть з віддаля;
Пізнати те, що він у тиші слухав,
Що він зберіг - як таїнство від Духа,
Світ чистоти, що має лиш маля.

Він їм відкриє про свої жалі:
Свій дивосвіт, де радощі й печалі;
І як коханням душу уквітчало, -
І дало крила лету по землі.

Тож хай летить, як лет той до снаги;
Політ душі – то диво незбагненне…
Він долетів із юності до мене,
І скарб приніс, хоч в косах вже сніги.
22.11.2007 02.02.2008 р. , 19.02.2008 р., м. Київ.

Із “гуліверів” в “ліліпути”
Понизить декого із нас,
Як одягне в смиренні пута
І приведе на суд свій час.

А суд у нього не лукавий:
Він не добавить й не вкраде;
І витягне на світло справи,
І перед очі покладе.

І заговорять вчинки - справи
Що стануть свідками тобі:
І потаємні, і лукаві
Тобою вибрані в добі.

Тож суд відбудеться по чину,
І буде вирок наче дзвін
І не змаліють безпричинно ...
Бо Той Хто судить - в правді Він.

„Мале” очиститься й „велике”,
З них «ржа й труха» злетить мов пил ;
І хто здавався нам безликим –
Розкриється у повні сил

Щоб зазоріть для всіх яскраво,
І знаком стати для віків,
А його відблиск – Божа слава...
Чи справді цього ти хотів?

5-7.02.2006 р., м. Київ.