СПАСИТЕЛЮ.
Промовляє до нього Ісус ( Ієшуа ):
”Я – дорога, і правда, і життя. До
Отця не приходить ніхто, якщо не
через Мене ”. Євангелія від Св. Івана 14:6.
Ти споконвіку був над світом
І на голгофі був над ним;
Господній Син, що спас від гніту,
Що нас давив гріхом важким.

Гріхом непослуху й гордині,
Де кожен бачить лиш своє,
І кривить все це шлях людині,
І цим лиш осуд дістає.

А ти прийшов між грішні душі,
Ти перед світом цим змалів
У своїм послусі… - то ж мушу
Робити те, що Бог велів

В Святому Слові заповіту,
Щоб з тим потрапити у Дім,
Де тих чекають, хто по світу
Шукає Бога в дні своїм.

І Ти явив нам шлях спасіння:
Бо слово істини приніс,
Щоб нам всім сталося прозріння,
Щоб вже душа не знала сліз

Про тих, хто ходить із журбою.
Щоб Бог простив - про те молись;
І мали б радість, бо з Тобою
Ми увійдемо в Божу вись.

13.12.2005 р., м. Київ.

Олександру Данилюку

Хто стане у духовному проломі,
Як нищать душу-всесвіт між зірок?
Хто скаже правду, що наругу зломить,
І проти зла сміливо зробить крок?
Хто духом правди в ніч запале свічі
І зникне темінь й глухота німа?
Бо чисте слово душу не скалічить:
Бо в нім любов і підступу нема.
І ця земля народжує поетів, -
Благословенне в Господа зерно,
Вони зростають, прагнуть в небо лету,
Туди, де душі були їх давно.
Їм в коді вписано, як було їм у Бога,
Де правда світлом повсякчас сія,
І милосердям встелена дорога,
Радіє з людом їх душа й твоя.
І плаче, коли цей народ затужить -
Бо серце їхнє чисте, як в дітей…
Поет – це дар, який нести нам друже
Крізь всі часи – для Бога і людей!

13.02.2010 р., м. Київ.

Просила пташка-душа в неба…
Час, не лети, і вирій - зачекай,
Не клич мене єднатися до строю
Ще мною не розвіданий мій край,
Життя моє не знає ще простою.
Ще серце у коханні пломенить,
П’яніє від нектару його, трунку…
Закарбувати хоче кожну мить
Чи дивуватись сходу сонця лунко.
Ще друзям добре слово не сказав:
Підтримавши у відчаї і скруті;
За прощенням до ближніх не звертав,
За ті гріхи, що встиг уже й забути.
Ще всього, що замислив - не зробив
Ще в праці маю втіху і наснагу,
Ще мудрість – ту, що з неба не явив
Бо лиш вона достойна на повагу.
І ще, і ще… усього не злічить
Іду по світу, і де край у поля?
Як павутиння зблисне долі нить...
Коли порветься? - Божа на те воля!

20.09.2012р. м. Київ.

Чи вам мало, що вам є,
Чи ще треба здерти
З брата шкуру, щоб своє
Черево наперти.
І вважатись, що герой -
Бо вдалось зробити;
Тільки знайте, що є Той
Перед ким і ситі,
Всі постанемо в суді
І на запитання:
Чи мав милість у житті?
Де вона, остання,
Була в тебе, як жилось
В ситості й нівроку?
Думав: завжди буде… й ось
Матимеш без строку
Час у гурті, як і ти,
Хто без милосердя
Вік свій жили і світи
Божі - їм заперті.
Кожен буде сам в собі –
Інші їм байдужі;
Без любові у добі –
І завиєш друже.
Бо маєтків не внесеш
За пороги смерті…
Імена людей таких
Будуть з Книги стерті.
Будуть… буде їм тоді
Те чого не знали,
Їх обман в чужім труді,
Як зарплату крали;
Як вважали, що вони
Лиш життя достойні…
Що ж ви діти сатани
Рани невигойні
Не несете до Творця –
Лікар Він людині;
Хто з нас знає час кінця?
Взавтра це чи нині?
Де схиляння – каяття
Перед Всемогутнім? –
Хоче Бог, щоб за життя,
Ми були не трутні.
Щоб у день свій і у час,
Що нам відпустили,
Ми по вірі Богу в нас
З ним довічно жили.
Він з любов’ю світ створив
По своїм законам,
Світ земний нам підкорив,
Дав для влади трона, .
І закон для влади є –
Він живе у Слові…
Не згубіть життя своє
Нинішні… і нові.

28.01.2010 р., м. Київ.