Ні валуєвські укази, а ні повеління
Злих царів, їх дум зараза - хитрощів сплетіння,
Щоб поділась рідна мова серед небосхилу
Як старались, як впирались, щоб її в могилу
Заховати і навіки щоб не знали правди
Була Русь і її Мова... Лише назву взято
І привласнено державі, що від московитів...
Її ж дух не умістити - це чужим закрито.
А Вона живе піснями, пробиває русло
Крізь віки. І Бог був з нами, щоб не стало пусто
На землі, що Бог відміряв для мого народу;
Милосердний Він чекає щоб принесли плоду,
Плоду в силі покаяння за гріхи прадавні
Як була колись держава і князі в ній славні.
Та підняли свою руку на рідного брата
Аби слави, аби влади – ось за те розплата,
Що поділась з карти світу Русь єдина, сильна,
То від Бога нам уроки, щоб як буде вільна
Ця земля під Божим небом владу шанували
Бо Господь – Він владам – влада і щоб всі це знали.
Від малого до пророка шанували владу
Щоб усі були в єднанні, щоб не сталось – ваду
Бог знайшов посеред люду і проллє гріх чашу
Чашу гніву - Його люті на голови наші;
У якому крім прокляття прозвучить нам: Досить!
Землю Божу вам топтати…
Щоб не сталось – просить
У молитві дух мій в Бога: зміни кари стріли,
карай зараз – не майбутнє…Щоб ми всі прозріли;
Щоб прийняли духа правди, віру освятили…
Дай нам духа покаяння, дай на прощу сили.

Щоб діждалися приходу Господа Ісуса
Який прийме нас, як чистих, щоб гріха спокуса
Не знайшла у серці місця, - а лиш віру в ньому
Богу сильному у чині, Вічному, Святому!

02.07.2010.р., м. Київ.

Онук твій подвиг пригадає
І скаже правду: Рідний дід
Пройшов війну і орден має,
І ряд медалей... Славний рід
Залишиш батьку – ветеране
Слід правди рівний по землі;
Його прикрасять твої рани
І ті, хто впав на тій війні.
За чаркою в сто грам, - гіркої
Вони вже вкотре оживуть
Бо не вмирають в нас герої, -
Шеренгами у вічність йдуть.
Щоб звідти нам явити світло:
Жертовного вогню красу;
Згадаю тих, хто впав у літо,
Бо їх вогонь в собі несу!

08.05.2012р., м. Київ.

ENIGMA…
Очі часто поруч бачать
Час народження... і смерті:
Біль озвучиш своїм плачем,
Хоч малі чи світом терті.
Понесуть нас чуйні руки
Світ цікавий показати:
В ньому голуби і круки…
Ким із них захочеш стати?
В зимній день запрагнеш літа,
В ніч чекатимеш світання…
Час прийде, в який над світом
Понесуть у час прощання.
Поки ще до звуків грому
Буде шанс тобі творити,
Шлях від дому і додому:
Скільки зможеш в нім відкрити?
Скільки спроб було в минулім;
Невідкрито це нікому,
Як і тим, кого забули -
Відкриваємо все знову.
Тільки в Слові, у Святому
Зможеш крок свій відточити
Щоб прийшов таки додому
Де тобі будуть радіти.
В своїх кроках, в цьому світі
Загартовуйся, мов криця...
В саду райськім, серед віття,
Нам співатиме жар-птиця.

12.09.1999 р., м. Київ.

По білому золотом чорним веду
Дорогу для того, що в серці… Знайду
Йому відповідне, вкарбую у лист, -
На те дар поету, на те йому хист.

Відлуння бриніння, мов дека для струн, -
Де тайна сплітає мереживо рун,-
А серце в тих знаках почує слова,
Й народжує вірш – і душа в нім жива.

Щоб жити між люди не день і не два
І душі зближає і їх зігріва…
І дзеркалом стане для світла сердець;
І лише тоді слово вдягне вінець.

Який перейде в диво – славу творця:
Беремо зразок у творінні з Отця
Йому віддамо все заслужене ми
Хто дав нам творити і бути людьми!

18.12.2009р.
13.01.2010р. м. Київ.