До Господа в біді покликав
І Він почув мій біль і крик,
Щоб душу визволив від лиха,
Яке несе губа брехлива
Й лукавством сповнений язик.
Ну що дає язик лукавий?
Чи ще чого він додає?
Він – гострі стріли в силу вбрані
Із ялівцевим жаром грані,
Щоб зранить серденько моє.
І горе, що живу в Мешеху,
В шатрах Кедарових живу;
Між ними я шукаю миру,
Слова про мир в них будять силу,
Що проти мене, на війну!

17.02.2010 р., м. Київ.

Я на гори очі піднімаю,
Звідки прийде поміч в дні моїм,
Бо від Бога поміч моя – знаю:
Всемогутній в творенні своїм.
Бо земля – чин рук Його, і небо…
Дає силу твердості тобі:
І не спить твій Сторож – бо так треба,
Береже Ізраїля в добі.
Бо Господь – Він сторож твій Ізраїль,
При твоїй правиці – Він як тінь
Від проміння сонця до окраїн;
Береже від місяця вночі.
Твій Господь на чатах, щоб від лиха
Захистити праведну твою;
Стерегтиме вхід Господь і вихід
Відтепер й навіки у краю!

17.02.2010 р., м. Київ.

Птах у вечірньому небі;
Дощ п’яті сутки іде…
Їду здалека до тебе
І від мотора гуде.
Хмари його не тривожать -
В ньому надія живе,
Що непогода не зможе
Щастя спинити земне.
Він до своєї пташини
Лине крізь простір води…
Я ж у цей час у машині
В Бога благаю: Веди!
Шини пливуть по калюжам
Воду кидають на скло
Бризки мій погляд напружать:
Щоб у кювет не знесло.
Думка від мене крізь простір
З миром тебе хай знайде;
Їду додому – не в гості
Зірка кохання веде.
В селах чекають й містечках,
В Богом нам дані часи
Так, як його, до гніздечка
Нас у майбутнє неси.
Рідне побачу обличчя –
Радість свою розділю…
Усмішка щастя так личить
Тій, кого ніжно люблю.

31.09.2009р. м. Київ

Радіють небеса
За душу, що спаса
Господь могутній, що стоїть в бою;
А що вогню стіна-
Найвища їй ціна
І руку в пекло Він простяг свою.
Бо ти у нім давно
Обманливе вино
Твого гріха непослуху пече;
Ти заблукав у нім
І креше Божий гнів,
Ніхто повік від нього не втече.
Та милосердя є,
Що в Сині постає
Якого ВІН послав у грішний світ,
Щоб разом з Ним змогли
І дочки, і сини
Набути віру, як найкращий цвіт.
З яким прийдеш у дім,
Де радісно у нім;
На колір твій ніхто там не вважа.
Лиш покаяння – ось
До Бога щоб неслось
Щоб чистою прийшла туди душа.
Хто правду любить тут -
Від неї не помруть
Коли ти станеш на Спасіння путь;
Відкриються тоді
Вготовані тобі
Ті небеса, що раєм нині звуть.
Там витреться сльоза,
Не буде там вже зла,
Яке знайоменам з дитячих літ;
Щоб із любовю ти
Долав шляхи-світи,
Бо ти на те прийшов у Божий світ!

Осінь – 13.12.2005 року, м. Київ.