Скільки випало нам із тобою,
Тягарів нам на плечі лягло,
Скільки всього пішло за водою
Про яке скажеш тихо: було…
І яке не подінеш нікуди -
Забереш у майбутні світи;
І шукатимуть знаку в тім люди…
Чи поділишся тайною ти?
Може й так, що не треба ділитись
Ти в собі все зумій зберегти
Ти вогнем будеш вічним світитись,
Тим вогнем, що дружині нести.
Й зігрівати мене і родину
Накривати в негоду крильми
Бог парує людину й людину
Чоловіка і жінку, де ми
Діток маємо - Боже творіння,
Нові душі і Божу красу;
І кохання дає нам горіння -
Той вогонь я до тебе несу.
І для світу, щоб зникла напруга
Як любові немає довкіл…
В тобі Бог дав найкращого друга,
Щоб все мати й ділити навпіл.

31.05.2008 р., м. Київ (1.07.2010р.)

Слава Богу що ти в світі є!
Радо тьохкає серце у грудях
За усе, чим життя виграє,
Як ріка, що біжить крізь запруди.
Бо від Бога, прийшла і піде
У красі берегів стоголосих…
Хто шукає – той завжди знайде
І отримує завжди, хто просить.
Як шукаєш величне в речах…
Бачу серце смиренне, натхненне
Й зустрічаю я радість в очах,
Що відкриті для світу й для мене.

20.02.2013 р., м. Київ.

Тайну світу принесу тобі,
Тайну світу, що любов’ю зветься;
Принесу до серця, що в журбі
Щоб і в тебе зазвучало скерцо
Тих мелодій, що їх вись стрімка,
Тих мелодій, що їм лет і крила
Дарувала Господа рука,
Що любовю світ Його укрила.
Із тих слів, що зазвучать в мені
Із тих слів, що зазвучать для тебе
Полохливих відблисків вогнів
Ти для себе забирай у небо.
Де тяжіння марноти нема,
Де тяжіння Господа – блаженство
Тягарів неспокою зніма,
Коли тайна та осяде в серці!

30.01.2011р., м. Київ.

Творінням Божим сповнена земля
А перспектива? – Он в глибинах часу
Шле світло нам віддалена зоря,
Наповнює ним долю-чашу нашу.
Своїм єством ми знаємо про те,
Що тих висот довіку не сягнути;
Нас час-суддя, мов попіл той, змете
З життя-арени... Зникнути?... забути?
Без забуття - як в листі родовід:
Крислата крона і міцне коріння...
Ще лине час, приймає небозвід,
Є місце людям-зорям для горіння!

15.03.2005 р., м. Київ.