Нам залишається добро
Коли і ми добро творили
І буде вічним, як Дніпро
Народ, що Бога любить. Й сили
Нам стане на похід у вись
Лиш там звання нам: небожитель,
Як ми в неправді не клялись
Зустріне Бог наш Вседержитель
І витре сльози, що були
Від прикрощів, нерозуміння
І оживуть, хто відцвіли
Красою стане там прозріння.

2007 рік м. Київ.

Гондюлу Валерію Петровичу. Нам не забути наших вчителів,
Що нас зустріли серцем небайдужим,
Бог хисту дав, а ще – вести велів
По ниві знань, щоб взяти цінне, друже.

Терпіння дав, бо терпиться не рік,
Щоб ми, не зупиняли свої кроки...
Зерно добірне принесли на тік –
Ви серце вклали у свої уроки.

І з тим підемо в круговерть стрімку,
Там нас знайде важливе розуміння,
Хто нам привив упевненість таку –
Ми перед ними вклонимось в коліна:

Спасибі вам за вашу віру в нас,
Ви нас вели вражаючи горінням,
Наука ваша - був не марний час –
Бо зерна знань убралися корінням!

13.05.1996 р., м. Київ.

Нам підсовують нові ідеї,
Щоб змаліли під зайдицький свист;
Обмінявши мораль на гінеї...
І у цьому увесь їхній хист.

Відректися – і честі не мати,
Від хреста, що вручив нести Бог,
На вершини моралі й посвяти, -
А заритися в ситості льох.

У якому вогнем не горіти,
А диміти між замкнених стін,
І нікого життям не зігріти -
Не дає ж бо тепла те, що тлін.

За собою пустелю лишити
У якій ні зерна, ні води...
Учать зайди по-їхньому жити? -
Прожени якнайдалі їх ти!

14.03.2005 р., м. Київ.

Пропливаючому клину білих птахів над містом у зимній морозний день.
Не в осінь-весну – між зими, -
У небі клином білокрилим
Махаєте собі крильми
Над простором, де білий килим.

Як замість вас в річки заліз
Мороз, скувавши плеса льодом
Не бачимо ми ваших сліз,
Що зродить серце ваше згодом.

Бо не пробити льоду вам
І голод гонить вас все далі...
Згадалися Святі слова:
Підзвітні ми за все, що дали

Нам у раю... Де дум ще злих
В собі не мали, як сьогодні...
Щоб милосердними й до них -
Вони ж бо - творення Господні;

І не повторні у красі;
Загубиш – зроду не відтвориш
Хоч ми вподобі Богу всі -
Та так, як Він, уже не створиш



А зберегти – це в силі нам,
Творець підкаже що й до чого,
Як будувати диво-храм
Й не загубити з них нікого!

30.01.2006 р., м. Київ.