Коридори часу
Не від цього світу...
Не від цього світу,
Не від днів цих- здавна,
В здивуванні зверну
Погляд на возню;
На бажання: «сито...»,
Щоб кормушка – славна...
Я свій крок притишу,
Обмину гризню.
Бо душа до Бога,
Серед днів цих лине
Він мені опора
Тверда і жива;
Не змарнівших у злі
Привіта, як сина, -
Ось мета людині
В час, як не жнива!
07.03.2005р., м. Київ.
Не від днів цих- здавна,
В здивуванні зверну
Погляд на возню;
На бажання: «сито...»,
Щоб кормушка – славна...
Я свій крок притишу,
Обмину гризню.
Бо душа до Бога,
Серед днів цих лине
Він мені опора
Тверда і жива;
Не змарнівших у злі
Привіта, як сина, -
Ось мета людині
В час, як не жнива!
07.03.2005р., м. Київ.
Новітня притча...
Новітня притча
про багача і Лазаря.
Дехто з можних їде в лімузинах,
А багато – в менш “ крутих ” авто,
На парад: шикарні магазини…
А у нетрях: смітники й „ ніхто ”.
А „ ніхто ” – це наші з вами люди,
Їх життя зі списку не зітри,
Їм закриті двері, що повсюди
Кличуть-ваблять золотом вітрин.
Їхні очі сховані від світу:
В них печаль і сором, мов жало,
Бо погас світильник, ніби гніту
В їх лампаді зроду не було.
Але ж ні – колись душа раділа,
Як в родиннім крузі й за столом
В злагоді сім’я твоя сиділа,
Дарувала всім любов тепло
Але все розтануло в минулім
Не хватило в злому світі сил;
Там де совість у людей заснула
У таких про милість не проси.
Не почують, бо глухі машини
Їх несуть на швидкості у даль
По дорогам, що долають шини...
Чи до тих їм укого печаль?
Як немає їсти, ані дому,
Ще й „ собачий холод ” на дворі,
Хто вином заглушить свою втому
Від “життя”, незнаного “вгорі“...
Тільки знайте чванькуваті люди,
Що Господь понижене збере,
А немилосердним – кара буде,
Їх вогонь негаснучий зжере.
Бо „ бомжем ” і Лазаря б назвали:
Бо збирав шкуринки під столом,
Його рани пси йому лизали…
І що з багачем отим було.
Знай: та притча – світу засторога:
Кожне зло від суду не мине,
Бо усі потрапимо до Бога,
Як життя закінчиться земне.
21-22.10.2005 р., м. Київ.
про багача і Лазаря.
Дехто з можних їде в лімузинах,
А багато – в менш “ крутих ” авто,
На парад: шикарні магазини…
А у нетрях: смітники й „ ніхто ”.
А „ ніхто ” – це наші з вами люди,
Їх життя зі списку не зітри,
Їм закриті двері, що повсюди
Кличуть-ваблять золотом вітрин.
Їхні очі сховані від світу:
В них печаль і сором, мов жало,
Бо погас світильник, ніби гніту
В їх лампаді зроду не було.
Але ж ні – колись душа раділа,
Як в родиннім крузі й за столом
В злагоді сім’я твоя сиділа,
Дарувала всім любов тепло
Але все розтануло в минулім
Не хватило в злому світі сил;
Там де совість у людей заснула
У таких про милість не проси.
Не почують, бо глухі машини
Їх несуть на швидкості у даль
По дорогам, що долають шини...
Чи до тих їм укого печаль?
Як немає їсти, ані дому,
Ще й „ собачий холод ” на дворі,
Хто вином заглушить свою втому
Від “життя”, незнаного “вгорі“...
Тільки знайте чванькуваті люди,
Що Господь понижене збере,
А немилосердним – кара буде,
Їх вогонь негаснучий зжере.
Бо „ бомжем ” і Лазаря б назвали:
Бо збирав шкуринки під столом,
Його рани пси йому лизали…
І що з багачем отим було.
Знай: та притча – світу засторога:
Кожне зло від суду не мине,
Бо усі потрапимо до Бога,
Як життя закінчиться земне.
21-22.10.2005 р., м. Київ.
Під зеленню каштана ...
Під зеленню каштана -
Колиска юних мрій,
Де булава Богдана ...
Розкинувсь Київ мій.
Хоч є Париж і Лондон,
Берлін і Будапешт...
Наш Київ звучить гордо
Для всього світу теж.
Красиве, древнє місто
І час у дружбі з ним
Тут був Андрій, як звісно,
Що знав Єрусалим.
У час, як був Месія, -
Він разом з ним ходив;
Ще не було Росії -
Своїм він говорив:
Прийшло спасіння люду
Із царства Бога вість:
Очистіться від бруду,
Від того, що є злість.
Щоб з вірою і гори
Долати ви змогли
А в милосерді - море
Проблем перемогли.
Сказав Апостол з хистом,
Заглянув у віки:
Про долю диво-міста
На берегах Ріки.
Духовне у майбутнім
Під зорями Стожар...
І в серці незабутнім,
Прийми від Бога дар.
Зачарування світу
Вже протягом століть
В буянні душ і цвіту
У памяті стоїть.
Де куполів намисто
Між зеленню горбів
Там Київ – Боже місто
Вітає спів птахів.
24.06.1997 р., м. Київ.
Колиска юних мрій,
Де булава Богдана ...
Розкинувсь Київ мій.
Хоч є Париж і Лондон,
Берлін і Будапешт...
Наш Київ звучить гордо
Для всього світу теж.
Красиве, древнє місто
І час у дружбі з ним
Тут був Андрій, як звісно,
Що знав Єрусалим.
У час, як був Месія, -
Він разом з ним ходив;
Ще не було Росії -
Своїм він говорив:
Прийшло спасіння люду
Із царства Бога вість:
Очистіться від бруду,
Від того, що є злість.
Щоб з вірою і гори
Долати ви змогли
А в милосерді - море
Проблем перемогли.
Сказав Апостол з хистом,
Заглянув у віки:
Про долю диво-міста
На берегах Ріки.
Духовне у майбутнім
Під зорями Стожар...
І в серці незабутнім,
Прийми від Бога дар.
Зачарування світу
Вже протягом століть
В буянні душ і цвіту
У памяті стоїть.
Де куполів намисто
Між зеленню горбів
Там Київ – Боже місто
Вітає спів птахів.
24.06.1997 р., м. Київ.
Помилуй праведних і грішних...
Помилуй праведних і грішних,
Всіх нас любов’ю освяти
Суддя наш - Бог, Господь Всевишній,
Бо мусить кожен з нас прийти
І дати звіт за власні кроки,
За кожен чин в Твоїм саду,
Де щастя прагли, хоч би трохи...
Де все було так до ладу
І нам би лад той не порушить –
Не зміг прадавній чоловік,
Непослух-гріх закрався в душу,
З яким долаємо свій вік.
Та Милосердний нас не кинув:
Закон і заповіді дав,
Щоб у дорозі люд не згинув,
Через пророків Світло взнав.
Слова ожили, в них – Месія
Він Той, хто виконав Закон,
І в тих словах для нас спасіння
Бо всіх чекає Божий трон.
Де буде Суд всьому живому,
Які прийдуть з доріг земних
Що скажеш на суді Святому? -
Спасенна віра у святих
Прийдуть до Бога нелукаві
Крізь морок злоби і спокус;
З любов’ю Вічного і в Славі
Зустріне їх Господь Ісус!
06.12.2002 р., м. Київ.
Всіх нас любов’ю освяти
Суддя наш - Бог, Господь Всевишній,
Бо мусить кожен з нас прийти
І дати звіт за власні кроки,
За кожен чин в Твоїм саду,
Де щастя прагли, хоч би трохи...
Де все було так до ладу
І нам би лад той не порушить –
Не зміг прадавній чоловік,
Непослух-гріх закрався в душу,
З яким долаємо свій вік.
Та Милосердний нас не кинув:
Закон і заповіді дав,
Щоб у дорозі люд не згинув,
Через пророків Світло взнав.
Слова ожили, в них – Месія
Він Той, хто виконав Закон,
І в тих словах для нас спасіння
Бо всіх чекає Божий трон.
Де буде Суд всьому живому,
Які прийдуть з доріг земних
Що скажеш на суді Святому? -
Спасенна віра у святих
Прийдуть до Бога нелукаві
Крізь морок злоби і спокус;
З любов’ю Вічного і в Славі
Зустріне їх Господь Ісус!
06.12.2002 р., м. Київ.
Попередження
Попередження
„ творцям ” і шукачам різних „кодів...”
„Ось дні настають, - говорить Господь Бог, - і голод пошлю Я на землю, - не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, - та не знайдуть його!”
так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!
Книга пророка Ісаї 55: 10,11.
„ творцям ” і шукачам різних „кодів...”
„Ось дні настають, - говорить Господь Бог, - і голод пошлю Я на землю, - не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, - та не знайдуть його!”
Книга пророка Амоса 8:11,12
.
Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не
вертається, аж поки землі не напоїть і родючою
вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб - їдоку,так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!
Книга пророка Ісаї 55: 10,11.
Живемо, мов ніколи для звіту
Нам не йти, після нас - хоч потоп...
А про давній ми чули, що світу
Влаштував наш Творець - Господь Бог.
Як розбещений люд став чинити
Зло й гидоту в Господніх очах...
Та урвався терпець, щоб терпіти
І знайшло покоління те крах.
Лише Ной в тому світі повірив
В Боже Слово, й ковчег будував
Для спасіння сім’ї й тварин-звірів
Від злих вод, що Господь посилав.
Будував він уперто й завзято
І сини були в поміч йому,
Не звертав він на кпини і жарти...
Тож народи від Ноя тому.
...Та забулося давнє вже нині,
Знов гординя на правду встає:
„Аби слави...” сучасній людині
І за істину фальш видає;
На святе замахнуться відверто,
Що до страху Господнього їм?
Бо без віри...що вдруге їм вмерти
З лжепророками - участь їх в тім.
Перебрешуть вам слово Господнє
Скривлять все, так що й правди ніде...
Так закінчиться час, що „сьогодні”
Ми звемо...Тоді з неба зійде
З блиском грізним, у сяючім колі
Військо неба і цар на чолі;
Він прийде, щоб судити відколи
Люд від Ноя живе на землі.
Бо закінчиться час благодаті
І настануть для суду часи,
І відчують, що значить прокляті,
Як застогнуть в огні голоси;
Як не прощені будуть ті люди,
Хто запекло у світі чинив;
Той вогонь роздиратиме груди, -
Бо знайде Слово в людях вини.
Воно ж послане на осторогу-
Бо Спаситель на тебе звернув,
Щоб дитиною вірив ти Богу
І вернувся… де мир із Ним був!
27.05.2006 р., 02.06.2006 р., м. Київ.