Коридори часу
Ще стільки доль пройде перед Творцем...
Ще стільки доль пройде перед Творцем...
Хто вмістить з них у серце слово Тори?
Щоб святість освітила їм лице,
Як час ще не закриє коридори.
Й не обірве мереживо життя
І нитки днів не буде вже для дива...
А для душі не буде вороття
На ті простори, де буяла нива.
Бо час жнивам… і зібране зерно
Прийде на тік, щоб дати йому раду;
Оцінить Бог, що вміщує воно:
Добро чи зло? На горе чи розраду...
Колись настане вічності пора
І рай прийде на ці земні простори...
Хай нині ж серце свічкою згора –
Як час відкриті держить коридори.
07-08.06.2005 р., м. Київ (лікарня №6).
Хто вмістить з них у серце слово Тори?
Щоб святість освітила їм лице,
Як час ще не закриє коридори.
Й не обірве мереживо життя
І нитки днів не буде вже для дива...
А для душі не буде вороття
На ті простори, де буяла нива.
Бо час жнивам… і зібране зерно
Прийде на тік, щоб дати йому раду;
Оцінить Бог, що вміщує воно:
Добро чи зло? На горе чи розраду...
Колись настане вічності пора
І рай прийде на ці земні простори...
Хай нині ж серце свічкою згора –
Як час відкриті держить коридори.
07-08.06.2005 р., м. Київ (лікарня №6).
Ще стоїмо у братнім крузі...
Ще стоїмо у братнім крузі,
Та прийде час прощання з ним;
І прозвучить в надії: Друзі!
До ранніх весен, пізніх зим...
Бо вітри долі вже готові,
Щоб нас по світу рознести;
Готують нам знайомства нові,
І кожному свій хрест нести.
Та в памяті цей час не стерти,
Що поєднав у братство нас...
Дай пронести, Господь, до смерті
Це коло рятівне із вас!
17.03.2004 р. м. Київ
Та прийде час прощання з ним;
І прозвучить в надії: Друзі!
До ранніх весен, пізніх зим...
Бо вітри долі вже готові,
Щоб нас по світу рознести;
Готують нам знайомства нові,
І кожному свій хрест нести.
Та в памяті цей час не стерти,
Що поєднав у братство нас...
Дай пронести, Господь, до смерті
Це коло рятівне із вас!
17.03.2004 р. м. Київ
Що вище
Що вище: Боже чи земне?
людські слова чи Боже Слово?
Хто з грішних нас людей збагне?
Збагненню тому де основа?
Коли без віри живемо,
Без віри Богу, хто все творе;
Його у серце не звемо,
Нема в нім місця Слову Тори.
Як виставляють напоказ
Для всього світу своє его
людські слова чи Боже Слово?
Хто з грішних нас людей збагне?
Збагненню тому де основа?
Коли без віри живемо,
Без віри Богу, хто все творе;
Його у серце не звемо,
Нема в нім місця Слову Тори.
Як виставляють напоказ
Для всього світу своє его
Нам посилає Бог із неба.
Як дух до серця промовля
До тебе, бувши наодинці:
Що Боже небо і земля,
А ми для неї - не ординці.
Як забуваємо хто ми,
В суєтнім прагнемо утіхи;
Таким - заведені громи,
А загримлять – вже не до сміху.
Як буде скинута із гір
Гординя людська до підніжжя -
Бо там їй місце поміж зір,
І буде бита, наче збіжжя.
Як прийде Слово на коні,
І буде вибита неправда,
Якій палати у вогні,
Як лжепророкам, що їх знав ти.
І стане вищим від вершин
Господнє Слово, Його Сила
Бо Слово - Вічний Божий Син,
Що Воля Господа явила!
26.02.2007 р., м. Київ.
Щоб заблищав алмаз брильянтом...
Щоб заблищав алмаз брильянтом –
Потрібна праця копітка;
Те ж саме з даним нам талантом,
Щоб багатіла ним рука.
Якщо талант на службі людям,
А не заритий в землю клад –
Від них за працю дяка буде,
А Бог хай мир дає і лад.
Потрібна праця копітка;
Те ж саме з даним нам талантом,
Щоб багатіла ним рука.
Якщо талант на службі людям,
А не заритий в землю клад –
Від них за працю дяка буде,
А Бог хай мир дає і лад.
Я зради не прощу...
Я зради не прощу!
Хай небо нас розсуде,
Бо зрада – серцю біль,
Як в спину - гострий ніж;
Я біль перетерплю,
Що ним прошиє груди,
До зрадника спини
Вже не підставлю більш.
В його обійми – ні,
До них мені байдуже;
І стане враз пусте
Те місце де він є.
І виросте стіна,
Якої не подужать...
Страшною є ціна,
Як зрада постає.
18...20.3.2002 р., м. Київ.
Хай небо нас розсуде,
Бо зрада – серцю біль,
Як в спину - гострий ніж;
Я біль перетерплю,
Що ним прошиє груди,
До зрадника спини
Вже не підставлю більш.
В його обійми – ні,
До них мені байдуже;
І стане враз пусте
Те місце де він є.
І виросте стіна,
Якої не подужать...
Страшною є ціна,
Як зрада постає.
18...20.3.2002 р., м. Київ.