Час спокути
Я в очі подивлюсь
Я в очі подивлюсь,
Колись кохані мною.
І в спогадах спинюсь,
Навіяних журбою.
Як жаль, що доля нам
Не відпустила часу,
Щоб випити до дна
Кохання повну чашу.
Не вберегли любов,
Що птахом відлетіла.
Чи нам кохатись знов? –
В душі спитай, не тіла.
Кохання – Божий дар,
Лиш з ним у рай пускають,
Освячений нектар
Там парам наливають.
Щоб пили без жалю,
П’яніли від кохання...
Чому німий стою?
Ця зустріч, ніби рана.
Не ми - німе кіно,
Де тільки спини наші,
Невипите вино
Залишилось у чаші.
Невипите вино,
Освячене коханням.
Чому гірчить воно?
Собі задам питання.
Невипитий нектар
В раю лиш солод має
І гіркне, коли чвар
У нього наливають.
Я в очі подивлюсь,
Колись кохані мною...
І з долею змирюсь,
Подругою сумною.
03.07.1997 р., м. Київ.
Колись кохані мною.
І в спогадах спинюсь,
Навіяних журбою.
Як жаль, що доля нам
Не відпустила часу,
Щоб випити до дна
Кохання повну чашу.
Не вберегли любов,
Що птахом відлетіла.
Чи нам кохатись знов? –
В душі спитай, не тіла.
Кохання – Божий дар,
Лиш з ним у рай пускають,
Освячений нектар
Там парам наливають.
Щоб пили без жалю,
П’яніли від кохання...
Чому німий стою?
Ця зустріч, ніби рана.
Не ми - німе кіно,
Де тільки спини наші,
Невипите вино
Залишилось у чаші.
Невипите вино,
Освячене коханням.
Чому гірчить воно?
Собі задам питання.
Невипитий нектар
В раю лиш солод має
І гіркне, коли чвар
У нього наливають.
Я в очі подивлюсь,
Колись кохані мною...
І з долею змирюсь,
Подругою сумною.
03.07.1997 р., м. Київ.
Я гіркоти напився, як вина
Я гіркоти напився, як вина,
Чому вона? Чому вона одна?
Чому мені, і де моя вина,
Що кожен раз по вінця? П’ю до дна.
Її я п’ю, по ніздрі, вже тону;
Господню волю- долю не кляну;
Повітря свіжого я радісно вдихну,
Але до цього я пізнаю глибину.
І скуштував її я за життя;
Те що гірчить, я того не боюсь;
Вона мені загострить почуття-
Лиш ними з вами люди поділюсь.
Людині треба випить гіркоти,
Щоб оцінити краще поміж нас:
В час успіху, чи як шкребуть коти
В твоїй душі від зради і образ.
І чим раніше покуштуєш ти
Цей еліксир-прививку від дурниць –
Для інших вже не зробиш гірко ти
І збережеш тепло знайомих лиць.
20.06.97 р., м. Київ.
Чому вона? Чому вона одна?
Чому мені, і де моя вина,
Що кожен раз по вінця? П’ю до дна.
Її я п’ю, по ніздрі, вже тону;
Господню волю- долю не кляну;
Повітря свіжого я радісно вдихну,
Але до цього я пізнаю глибину.
І скуштував її я за життя;
Те що гірчить, я того не боюсь;
Вона мені загострить почуття-
Лиш ними з вами люди поділюсь.
Людині треба випить гіркоти,
Щоб оцінити краще поміж нас:
В час успіху, чи як шкребуть коти
В твоїй душі від зради і образ.
І чим раніше покуштуєш ти
Цей еліксир-прививку від дурниць –
Для інших вже не зробиш гірко ти
І збережеш тепло знайомих лиць.
20.06.97 р., м. Київ.
Я з сумом їду в край – чужину
Я з сумом їду в край – чужину,
Не зможу там тебе забути
Омріяну мою єдину
Можливо відстань дасть збагнути.
Що там робитиму без тебе
Я, мов без матері малеча?
Твої лани підперли небо,
Де лине клекіт-дзвін лелечий.
І будеш звати, наче мати,
До хат білявих серед вишень,
Де зміг наснагу я надбати,
Для творчого натхнення кисень.
Щоб не забути, буду жити
З надією в чужій країні,
В піснях, думках своїх тужити,
До тебе линуть Україно.
Я розмовлятиму з тобою,
Бо ти навіки будеш в серці;
Воно ж наповниться журбою,
Як перед вирієм лелеці.
На чужину від тебе лине
З надією вернутись знову;
І вернеться, як не загине,
І не забуде рідну мову!
01.07.97 р., м. Київ.
Не зможу там тебе забути
Омріяну мою єдину
Можливо відстань дасть збагнути.
Що там робитиму без тебе
Я, мов без матері малеча?
Твої лани підперли небо,
Де лине клекіт-дзвін лелечий.
І будеш звати, наче мати,
До хат білявих серед вишень,
Де зміг наснагу я надбати,
Для творчого натхнення кисень.
Щоб не забути, буду жити
З надією в чужій країні,
В піснях, думках своїх тужити,
До тебе линуть Україно.
Я розмовлятиму з тобою,
Бо ти навіки будеш в серці;
Воно ж наповниться журбою,
Як перед вирієм лелеці.
На чужину від тебе лине
З надією вернутись знову;
І вернеться, як не загине,
І не забуде рідну мову!
01.07.97 р., м. Київ.
Я ніби і не жив
Я ніби і не жив
На біло-чорнім світі;
Сміявся чи тужив,
А вік мій уже літі.
З надією живу,
Що доля усміхнеться;
Не в сні, а наяву
Мені зігріє серце.
Побачить хоч би в снах
Усі ознаки долі,
Вона ж, неначе птах,
Розтане в чистім полі.
Тебе шукаю я
Безмежними степами;
Чи доленька моя
Захована морями..
Чи може у лісах
Серед пітьми якої?
По горах чи ярах
Блукаю я без долі.
Ти ж високо, аж страх,
Злетіла попід небо...
Сивію на очах
Голубонько без тебе.
Чому ж зірвалась ввись?
Щоб мусив я дістати,
І в небі, як колись
Міг птахом я літати.
02.02.1997 р., м. Київ.
На біло-чорнім світі;
Сміявся чи тужив,
А вік мій уже літі.
З надією живу,
Що доля усміхнеться;
Не в сні, а наяву
Мені зігріє серце.
Побачить хоч би в снах
Усі ознаки долі,
Вона ж, неначе птах,
Розтане в чистім полі.
Тебе шукаю я
Безмежними степами;
Чи доленька моя
Захована морями..
Чи може у лісах
Серед пітьми якої?
По горах чи ярах
Блукаю я без долі.
Ти ж високо, аж страх,
Злетіла попід небо...
Сивію на очах
Голубонько без тебе.
Чому ж зірвалась ввись?
Щоб мусив я дістати,
І в небі, як колись
Міг птахом я літати.
02.02.1997 р., м. Київ.
Я пишу ці слова
Я пишу ці слова
Лиш тобі – більш нікому;
І полинуть вони,
Наче птахи вгорі.
Хай у простір летять,
Їм до тебе, додому,
Хай приходять у сни
О вечірній порі.
Я далеко тепер, -
На узбіччі дороги;
Хай мої посланці
Стережуть твої сни.
Небо милує нас –
Прожени ти тривогу,
Нам в любові летіть
Від весни до весни.
Розривати серця...
І єднати їх знову
В наших зустрічах нам, -
Доля шанс цей дає.
Скільки літ – ніби день,
У якому на нову
Я чекаю на зустріч,
Що печаль розіб’є!
18.05.2002 р., м. Київ.
Лиш тобі – більш нікому;
І полинуть вони,
Наче птахи вгорі.
Хай у простір летять,
Їм до тебе, додому,
Хай приходять у сни
О вечірній порі.
Я далеко тепер, -
На узбіччі дороги;
Хай мої посланці
Стережуть твої сни.
Небо милує нас –
Прожени ти тривогу,
Нам в любові летіть
Від весни до весни.
Розривати серця...
І єднати їх знову
В наших зустрічах нам, -
Доля шанс цей дає.
Скільки літ – ніби день,
У якому на нову
Я чекаю на зустріч,
Що печаль розіб’є!
18.05.2002 р., м. Київ.