Про що гармошка голосиста
Говориш до сердець сумних
На перехрестях людних міста,
Скажи: Ну що тобі до них?
Ну що тобі до них убогих,
До пенсій, злиднів і ... бомжів?
Чи може послана ти Богом
Зо співом ангелів – мужів.
Щоб їхнє серце звеселити,
Підняти з пліч щодення гніт,
Щоб дати їм наснагу жити
Й нести любов у Божий світ.
Щоб сил хватило йти до краю,
Який нам визначив сам Бог...
Відкрий мені чого не знаю
У суєті земних тривог.
Відкрий і їм: багатим, ситим
Із Вишніх мудрість нам яви:
Що вхід до раю ще відкритий
За милосердної пори!

18-19.06.2003 р., м. Київ.

Йому від Бога Слово й сан:
Носій Господньої печаті,
Не ремесло, а серця стан,
Якому звично не мовчати.
В нім відчуття - напруга струн,
Лиш доторкнись - і звук полине,
І слово, як смертельний струм
Зупинить плинний хід людини.
Щоб очищати наче луг
Чи кислота від ржі марноти;
Розоре душу наче плуг,
Щоб задававсь питанням: Хто ти?
Для чого ти прийшов в цей світ?
...Щоб бути справжнім господарем,
Бо є Господь, що прийме звіт,
Як скористався його даром.
На що потратив ти життя?,
Чи ти беріг цей сад-планету?
Чи Бога слухалось дитя?...
Горіння варте воно?... злету?...
У висі, де Престол Святий,
Де вже не буде сліз печалі.
Вас збереже від суєти
Господнє Слово, як від чарів!

03.07.2001 р., м. Київ.

До тебе Господи взиваю:
Прийди до мене, не барись...
В молитві голову схиляю,
А наді мною твоя вись.
Направлю я молитву в небо,
Приємну, наче фіміам,
Протягну руки я до тебе,
Вечірню жертву я воздам.
Пристав Всевишній в мої губи
Добірних воїв – вартових,
Щоб губи ті не дали згуби,
Неправда не зірвалась з них;
Не дай втекти моєму серцю
До слів лукавих, щоб спастись,
І в згоді жити, а не в герці,
Як звуть в гріху мене пастись;
І вбережи від беззаконня,
Від тих, хто лише цим живе,
Хай краще їстиму скоромно,
А не солодкий їх єлей.
Хай наді мною править правий, -
Це милість – праведний в суді,
Бо суд у нього не лукавий, -
Не шкодить голові моїй!
Мої молитви проти сили,
Як зло чинитимуть вони...
Розсипались вожді по схилах
І слухають слова мої,
Що у покорі... Не на свято
Земля, неначе розійшлась,
Приготувалась нас прийняти
І кості наші, ніби грязь,
Ті челюсті готові м’яти.
Але до тебе мої очі,
До тебе , Господи - мій цар,
Звертаюсь завжди я охоче:
Візьми ж бо душу на вівтар;
І не відкинь душі моєї,
А захисти від їх силків,
Що вже розставили на мене
Хто беззаконня чинить... Втім
Злі, нечестиві самі вступлять
В свої тенета. Лише я
Те обмину.

02.04.98р., м. Київ.

Бог встав, Всевишній між богів,
І вимовив Він слово:
“ Наш погляд буде на суддів
бо слово їх – полова.
Ви називаєте те “ суд ”,
Насправді – лицемірство;
Ваш захист нечестивих – блуд,
А суд Ваш, теж – злодійство.
Не забувайте ви, в суді,
Про сироту убогу,
Кого, ще гноблять, а тоді
Дай бідним допомогу.
Хто захистить же тих від мук,
Хто в бідності і злиднях?
Суд заберіть з огидних рук,
Бо їх безбожність видно ”...
Не відають вони, сліпці,
Що темнота вже впала;
Що захитаються стільці
І їх пора настала.
Ви не боги, а лиш сини -
Всевишнього... і годі.
І зникнете, як звук луни,
Що при сухій погоді.
І був ти князь, чи може цар –
Ніхто і не згадає.
Суди народи ГОСПОДАР!
На це Бог право має.

05.04.1998 р., м. Київ.