![]() |
![]() ![]() І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я 
Час спокутиЩе літня спека жаром нас дістане
Ще літня спека жаром нас дістане, Ми прагнемо в ній затінку й води; Та день уже немилосердно тане – За літом прийде осінь, - як завжди. А літо буде рватись із полону, З якого вже не вирватися, ні; І жовтий лист попроситься в долоню: Прикмета перша чарів осені. А згодом прийдуть жовті заметілі, Закрутить листя в танці між дерев... Струна тужіння забринить у тілі, Що літній день неждано вмер. І небо сіре, і дощі осінні, Вітри холодні – мріють в далині, Коли прийдуть при золотім горінні Гасить пожежі чарів осені. Це право неба – осінь дарувати, Прийми ж як є, за літом не сумуй: Воно скінчилось, хоч було багате – І тугу за минулим угамуй. До неба є лише одне прохання: Міняй усе, однак залиш мені У різні пори молоде кохання Й барвисте, ніби чари осені! 27-28.08.1997 р., м. Вознесенськ – м. Київ. Ще не з’явилися слова
Ще не з’явилися слова І не з’ясовано мотива, Як Божа іскра ожива І цьому світу явить диво. Воно в мені. До часу... Там, Під серцем носиться незримо, А як попроситься – я дам Йому життя під певну риму. Душа ж для слів не буде кліть, Там їх плекатиме, як мати, А час настане – в світ летіть Й на суд людей зумійте стати. І тіште серце, бо йому Приємно знати – ви не гірші... Я не питаю: Як й чому З’являються на світі вірші. 16.12. 98 р., м. Київ. Ще тепле літечко Господнє...
Ще тепле літечко Господнє... І все ж задуматись пора, Бо йдеш над прірвою безодні, Де в Божім гніві все згора. Ще час звучать словам спасіння, Які спустилися до нас Із вишніх сфер. Нам на прозріння Звучить з любов’ю Божий Глас: Цей час до суду, що прибуде, Де грізний й праведний Суддя Відділить чистий люд від бруду, І перші матимуть життя! А ті, хто вперті у гордині - Приймуть заслужено своє... Цей час спокути для людини, Який для неї Бог дає! 27.09.03 р., м. Київ. Я – Господній! З Дніпрового краю
Я – Господній! З Дніпрового краю, Тут знайшовся й на ваших очах Пісню слави Йому проспіваю, Як вогонь ще в мені не зачах. Як ще голос свій можу здійняти У молитві до Нього у вись; Буду вічно Його прославляти За ті блага, що дав Він колись. За усе, що дарує Він нині, Що у світ свій привів Він мене, Що до Нього у вічність полину... Хто у серці ту радість збагне? Як у висі без міри і часу Із Творцем заговорять уста... Нині ж п’ю я наповнену чашу Із любов’ю Ісуса Христа. 19.12.2001 р., м. Київ. Я – хто – Краплина з океану
Я – хто? – Краплина з океану? Чи пил із куряви доріг? Чи та роса, що із туману На ранок випаде до ніг Твоїх, мій Отче Вседержитель, Прийшов у світ твій і... піду За те спасибі, що я – житель В твоїм заквітчанім саду! Де кожен день, неначе диво, Мені ти з ласки дарував; Була щаслива й нещаслива Душа-метелик серед трав. Де Ти поклав на мою долю По втратам сум і дум прозрінь; І де душа зазнала болю, І де вогонь у ній горів. Він очищав її від бруду І чистим виплавив метал... Ти слово дав, щоб його люду Я щирим серцем передав. Бо все ж Твоє...Ось іскра Божа В душі засвічує зорю... Не спить, не спить нічна сторожа, В рядках подяку віддаю. За здивування, що дарує Нам мить пробудження зорі, За хмари, небо, що дивує, За гру веселки угорі. За кожен крок, що роблю сміло, І за невпевнений мій крок, За те, що смію і... не смію – Благословенний Твій урок, Який мене підносить вгору, Де новий день – дарунок твій, Де я пізнав кохання пору, Як вище благо на землі. Твоя робота – досконала, Найліпша з того, що я знав: Як дощ чи сніг тримає хмара, І де душа буває в снах, Немов роса, що у тумані, Чи пил у куряві доріг... За подих: перший і останній, Із вдячністю вклонюсь до ніг. Твоїх, мій Вседержитель... м. Київ. |
![]() |
![]() ![]() |