І  Ї  А  Б  В  Г  Д  Ж  З  К  Л  М  Н  О  П  С  Т  У  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Я 



Час спокути

Моїй мамі (присвята)

Моїй мамі (присвята)
Лебідка, ти моя сумна,
Єдина, одинока в небі
І тугою бринить струна,
Що ми залишились без тебе.
Твоєї ласки я не знав,
Я просто не устиг це взнати
І з малих літ нужду пізнав
У дитбудинках - інтернатах.
Життя текло поміж людей,
На думці: “ Вирватись за грати
Казенних і чужих ідей ”.
Як добре батьківщину мати!
Приїзд мій перший у село:
Бадилля запах – дух осінній
І краще в світі не було
Хатини: дві кімнати й сіни.
Як нашим зустрічам радів,
В моїй душі усе співало
Й тебе я , мамо, розумів.
Неждано так тебе не стало...
Дитячим розумом не встиг
Я осягнути і пізнати:
Немає краще матерів
І гірше – коли їх втрачати.
Сирітські сльози по ночах
За тим, що не вдалося взнати,
Німе запитання в очах:
“ Навіщо долю таку мати?”
Навіщо Доля ти мені
На ці дитячі слабі плечі,
Несла події на коні,
Як зупинить його малечі?
О, Господи, мене прости,
Погане слово встиг сказати
До того, як піти в світи,
Діждалася від сина мати.
Я знаю, чим я завинив,
Так, що й не можна передати...
Шануйте матерів, сини!
Бо потім буде – не здогнати.
Бо потім буде каяття,
Дітей спізніле шанування,
Як піде матір із життя –
Невиліковна наша рана.

22.01.1995 р., м. Київ.

Моя душа, мов свічка, полохливо

Моя душа, мов свічка, полохливо
Вогнем тріпоче на вітрах життя,
Ще не погасла, хоч бушує злива
Моїх гріхів, прозрінь і каяття.
Це руки Божі не дають задути, -
Він крок зробить по вічності дає,
Щоб розумом і серцем міг збагнути:
Для чого ми у цьому світі є:
Щоб принести плоди на тік Господній,
І Сущому щоб послухом годить...
Горить свіча – душа моя сьогодні.
Ти в світ прийшла творити і любить!

29.12.2002 р., м. Київ.

Музика з далекого ефіру

Музика з далекого ефіру
Знову у минуле поверне...
Я в слова надії свято вірю:
Україна – мама оживе!
Через горе, муки і зневагу
Встане вона вічно молода,
Як красива, Ви зверніть увагу,
Чистота, мов з джерела вода.
Вам спасибі, діти, на чужині,
Що не спали у важкі часи,
Коли маму несли в домовині,
Сплячу до ранкової роси.
Вам спасибі, діти, що будили,
Не віддали злодію добра,
І, що сплячу матір не судили,
Вас багато. Гляньте, яка рать.
Вас багато, з часом буде більше,
Вас дорога в зорі приведе.
І дай Бог! Не стане знову гірше,
Якщо кожен сам себе знайде.

06.07.1995 р., м. Київ.

На всі світи вона – одна

На всі світи вона – одна,
На всі світи: близькі, далекі,
Моя любов, як та струна,
Що резонує звук із деки.
Й дарує світу, не таїть;
Чого мелодію ховати?
Вона ж рікою – не стоїть,
І серцю радісно віддати
Як спів птахам. Серед гаїв
У них питати я не стану:
Хто їм мелодію кроїв,
Що кожен з них співає сталу?
Моя ж в мені. Вона луна
Без примусу, а надто тиску;
В мені – любов, як таїна,
Пісень дарує дивну низку!

05.04.2002 р., м. Київ.

Над чим душа твоя надвечір

Посвята
Івану Миколайчуку.

Над чим душа твоя надвечір
Спинилась в круговерті днів?
Чом сум-тягар зваливсь на плечі,
І думи... Думи замість снів?
Не спиш... І спокою немає
Ні в днях минулих, ні тепер;
Неспокій спокій мій ламає,
Мій дух вернись – я ще не вмер.
Дай крок зробить, який ще маю,
Щоб незбагненне осягнуть,
Ступить до самого, до краю
Про те, що взнав, дозволь вернуть
У колі найщиріших друзів
І душ, що вирій вже забрав,
Хто став калиною у лузі
Чи буйним цвітом серед трав.
Дай збір наш на любов – не тризну, -
Звернусь до Бога: Ти ж мій Спас!
Яви нам єдність – силу грізну,
Вони ж продовжились у нас.
Вдихнути дай на повні груди,
Сповна ввібрати погляд їх,
Бо все мине... Згадають люди
Колись і нас, що знали сміх.
І не спитавши, не осудять
Ні подих твій, ні погляд твій,
Як мить прощальна стисне груди
І бризнуть сльози з-попід вій.
Як забереш свій світ в могилу...
Що мав сказати – не сказав...
Як Бог із рук відрине силу
І не здійсниться, що бажав.
Не розгадати більше блиску,
Що погляд твій залишить нам...
Під творчістю не ставте риску,
Бо в ній любов – найвища з тайн!

12.06.2001 р., м. Київ.
2013 - 2026